Дві позики на $450 тисяч, неоплачений соняшник і майже 30 млн грн імовірної шкоди. Поки постачальники «Олійного краю» виборюють свої гроші в судах, підприємство вже перебуває у процедурі банкрутства. Серед його власників бізнес порівну ділять Олександр Гулевич і Юрій Курило. От тільки черга за поверненням грошей у кредиторів спільна.
AntikorExpert вивчив судові документи та реєстраційні відомості. У цій історії важливіше не гучне слово «схема», а послідовність: гроші отримані, продукція поставлена, розрахунку немає, майно арештовують, потім починається банкрутство. І кожен наступний документ додає запитання про те, що залишилося для тих, хто повірив підприємству.
Хто керує «Олійним краєм»
ТОВ «ОЛІЙНИЙ КРАЙ», код ЄДРПОУ 43617830, зареєстроване у травні 2020 року. В актуальних реєстраційних картках керівником зазначений Олександр Васильович Гулевич. Він і Юрій Петрович Курило мають по 50% статутного капіталу. Загальний капітал становить 2,469 млн грн.
Реєстраційна історія показує появу цих учасників у лютому 2025 року. Це важливо для хронології: не кожен старий епізод компанії автоматично стосується її нинішніх власників. Зараз юридична адреса підприємства розташована в Харкові, а в документах про виробничий майданчик фігурує Хмельницький.
Частка Курила сама собою не означає, що йому повідомили про підозру в описаному нижче провадженні. Натомість половина бізнесу означає цілком конкретне редакційне запитання: що співвласник знав про розрахунки, зобов'язання та збереження активів?
Юрій Курило: партнер з окремою справою на $2,2 млн
Юрій Курило. Його частка в «Олійному краї» становить 50%, стільки ж належить Олександру Гулевичу.
Друга половина цього бізнесу належить людині, яка вже фігурує в окремій гучній корупційній історії. У нашій публікації про Юрія Курила розібрана справа про ймовірну неправомірну вигоду у $2,2 млн за можливість забудови території військового містечка у Львові. Курило фігурує в ній як забудовник, якому повідомили про підозру. За версією НАБУ та САП, ішлося про доступ до землі, призначеної для потреб армії.
В одному матеріалі постачальники домагаються оплати за врожай. В іншому доступ до військової землі оцінюють мільйонами доларів. Співвласнику «Олійного краю» є що пояснювати й за межами олійного бізнесу. Участь Курила саме в описаних тут епізодах шахрайства потребує окремих доказів.
Докладніше про Курила: забудовник, військова земля та справа про $2,2 млн.
$450 тисяч під довіру: що описано у кримінальному провадженні
В ухвалі Хмельницького міськрайонного суду від 8 липня 2026 року викладена версія слідства у провадженні №42025240000000128. Кваліфікація стосується шахрайства за частинами 4 та 5 статті 190 КК України. Директор підприємства у тексті знеособлений як ОСОБА_6; у реєстраційних даних керівником зазначений Гулевич.
За версією слідства, довіру кредитора спочатку зміцнювали своєчасним поверненням грошей. Потім були дві великі позики для вкладення в діяльність підприємства: $225 тисяч 18 квітня 2024 року та ще $225 тисяч 4 лютого 2025 року. Повернення передбачалося влітку 2025 року. Загальна сума цих епізодів у перерахунку за датами, наведеному в ухвалі, становить 18 300 577,50 грн.
Дуже зручна модель довіри: спочатку показати, що гроші повертаються, а потім отримати суму, після якої кредитору доводиться вивчати вже не дохідність вкладень, а номери судових справ. Саме таку послідовність описує слідство, а не редакційна фантазія.
Соняшник забрали. Постачальникам залишили вимоги
У тій самій ухвалі перелічені ще три епізоди поставок улітку 2025 року:
ПП «П.М.І.»: за поставки на 1 752 982,56 грн підприємство перерахувало 1 040 523,10 грн. Зазначений у документі залишок становить 712 459,46 грн.
ФГ «Михайлівське-В»: поставлено продукції на 3 500 726,64 грн, оплачено 600 тисяч. Імовірна шкода становить 2 900 726,64 грн.
ТОВ «АГРОЛЕНД ЗАХІД»: за викладеною слідством версією, за поставки липня 2025 року не надійшла оплата на 8 013 793,44 грн.
Разом із двома доларовими позиками це 29 927 557,04 грн імовірної шкоди за описаними в ухвалі епізодами. Це сума з версії слідства, а не присуджена одним вироком компенсація.
Для аграрія неоплачена партія означає цілком земні речі: нічим закрити витрати на пальне, зарплати та наступну посівну. Врожай не з'являється з банківської виписки. Його вирощують, збирають і доставляють за реальні гроші. А потім пропонують ще й профінансувати чужу несплату.
832 тисячі застави і запитання про результат розслідування
Згідно з липневою ухвалою, про підозру директору повідомили 17 березня 2026 року, а 6 липня її змінили. Після внесення 832 тисяч грн застави його звільнили з-під варти 18 березня. У липні обов'язки продовжували до 4 вересня 2026 року.
Цей строк не можна видавати за чинне обмеження на сьогодні. Проте масштаб зіставлення очевидний: у документі слідства фігурують майже 30 млн грн шкоди, а застава становила 832 тисячі. Ключове запитання потерпілих від цього не змінюється: скільки грошей вдалося повернути та які активи реально збережені? Перевірені документи не дають підстав оголошувати наявність обвинувального вироку.
«І це вивеземо»: що відбувалося з арештованим майном
В ухвалі від 23 березня 2026 року у справі №686/7091/26 описана скарга на невнесення відомостей до ЄРДР. За викладом заявника, ще 16 жовтня 2025 року апеляційний суд арештував майно та кошти компанії в межах вимоги на $225 тисяч.
25 лютого 2026 року заявник повідомив про завантаження, демонтаж і вивезення обладнання з території заводу. У документі описано, що прибулих поліцейських не пустили на територію та не надали доступу до відеозаписів. Наведена й фраза присутніх осіб: «і це вивеземо».
Це виклад скарги, а не встановлена вироком вина директора. Встановлений процесуальний результат інший: суд задовольнив скаргу та зобов'язав поліцію внести відомості до ЄРДР. Запитання водночас звучить без канцеляриту: якщо активи вже арештовані заради кредитора, хто контролював, що з ними відбувається за воротами?
Завод той самий, вивіска інша: «Авітекс Олія»
У реєстраційній історії фігурує ТОВ «АВІТЕКС ОЛІЯ», код 45920992. Компанія зареєстрована 17 вересня 2025 року за адресою виробничого майданчика. В історії керівництва зазначений Гулевич Олександр Васильович; у січні 2026 року керівник змінився.
Це вже не лише реєстровий збіг. В ухвалі від 19 березня 2026 року описаний обшук у підозрюваного: серед вилученого були печатки і «Олійного краю», і «Авітекс Олія». Суд відмовив в арешті самих печаток, водночас арештувавши інші перелічені матеріали.
Апеляційна ухвала від 28 квітня 2026 року розкриває подальший ланцюжок: обладнання придбане «Вартрансагро» за договором від 26 вересня 2025 року, а з 1 жовтня передане в оренду «Авітекс Олія». Апеляція визнала власником обладнання «Вартрансагро», зберегла арешт із забороною відчуження, але дозволила власнику володіння та користування.
В ухвалі від 8 жовтня 2026 року також викладені заперечення кредиторів: за їхнім твердженням, після виходу «Олійного краю» те саме приміщення орендувала «Авітекс Олія», а обладнання боржника залишилося всередині. Кредитори вбачали узгоджені дії та просили визнати ініціатора банкрутства заінтересованою особою. Суд відмовив: доказів передбаченого законом контролю та заінтересованості виявилося недостатньо.
Для перевірки руху активів це конкретна хронологія, а не розмови «щось чули». Хто продав обладнання «Вартрансагро», кому надійшла оплата, які об’єкти належали боржнику та хто ними користувався після зміни орендаря? Кредиторам потрібна відповідь щодо кожного об’єкта. Бо вивіски змінюються швидко, а неоплачений урожай від цього оплаченим не стає.
Банкрутство відкрив кредитор. Черга вже вишикувалася
Згідно з офіційним оголошенням №79287, 30 квітня 2026 року Господарський суд Харківської області відкрив справу №922/834/26 про банкрутство компанії. Ініціатором виступив кредитор «Нове Століття Агро». Розпорядником майна призначена Ольга Кожушко.
Це не дорівнює завершеній ліквідації та не підтверджує, що власники самі запустили банкрутство, щоб сховатися від боргів. Натомість подальші судові акти показують конкретні визнані вимоги:
Укргазбанк, ухвала від 4 серпня 2026 року: 5 318 225,64 грн, окремо судовий збір. Усередині цієї суми враховані 2 492 252,49 грн виплати за державною гарантією. Її не можна додавати вдруге.
ФОП Штанько М.М., 4 серпня: 1 129 737,07 грн, окремо збір.
«Компанія Олді», 17 вересня: 816 303,49 грн, окремо збір.
ФГ «Михайлівське-В», 15 жовтня: 3 071 724,62 грн, окремо збір. Основний борг 2 900 726,64 грн уже фігурує у кримінальному епізоді, тому повторно збільшувати ним загальну «шкоду» не можна.
Лише ці чотири вимоги становлять близько 10,34 млн грн без додатково присуджених зборів за заявами. Це не повний реєстр кредиторів і не додаток до майже 30 млн із кримінального провадження: суми частково перетинаються. У жовтневій ухвалі прямо зазначено, що рішення про стягнення на користь «Михайлівського-В» від 21 січня 2026 року не виконане.
Державна гарантія додає ще одного учасника цієї історії: бюджет. Коли за зобов'язання бізнесу платять за гарантією, це вже не лише суперечка двох підприємців. Держава отримує вимогу до боржника, а суспільству залишається запитання про повернення виплачених коштів.
Борги та виконавчі провадження
В історії виконавчих проваджень компанії відображені 17 записів: два відкриті, дев’ять зупинених, п’ять завершених та одна відмова у відкритті. Отже, 11 записів стосуються відкритих і зупинених проваджень. Підстава завершення решти потребує окремої перевірки: сам статус «завершено» ще не підтверджує повного розрахунку з кредитором.
Фрагмент переліку виконавчих проваджень «Олійного краю». На скрині видно два відкриті стягнення податкових органів та записи з іншими статусами.
Запитання Гулевичу, Курилу та правоохоронцям
Куди спрямовувалися позичені гроші та надходження від переробки? Чому постачальники залишилися без розрахунку? Які рішення ухвалювали директор і кожен зі співвласників після появи прострочених зобов'язань? Що збереглося на виробничому майданчику та що сталося з обладнанням, про вивезення якого заявляв кредитор? Який результат дала реєстрація заяви за рішенням суду?
Розпоряднику майна варто показати кредиторам зрозумілу відповідь: склад активів, їх фактичну наявність, обтяження та перспективу повернення. А слідству належить встановити персональні дії кожного учасника. Половина частки не замінює доказів злочину, але й вивіска «співвласник» не повинна бути способом утекти від запитань про долю підприємства.
Для постачальника підсумок поки виглядає знущально: він свою частину договору виконав, а далі має витрачати час і гроші, щоб домогтися оплати вже через кілька процедур. Бізнес із рівними частками, зобов'язання з нерівними наслідками. Прізвища власників відомі. Тепер потрібні рух грошей, збережені активи та результат для кредиторів.
Матеріали за темою: Юрій Курило: окреме розслідування про забудовника.Матеріали по темі
Коментарі
Коментарів поки немає.