Головна ідея документа проста: для виникнення права на відстрочку значення може мати не лише встановлена група інвалідності родича, а і його реальний стан здоров’я та здатність самостійно себе обслуговувати.
Йдеться про випадки, коли військовозобов’язаний фактично доглядає за літнім батьком, матір’ю або іншим близьким родичем, який через хворобу вже не здатний нормально пересуватися, готувати собі їжу, приймати ліки, дотримуватися гігієни або виконувати інші базові повсякденні дії.
Для багатьох сімей це принципове питання. Сьогодні ситуація може виглядати абсурдно: літня людина об’єктивно не здатна жити самостійно та фактично залежить від допомоги сина, однак формальної підстави для відстрочки може не вистачати лише тому, що їй не встановили I або II групу інвалідності.
Новий законопроєкт пропонує частково вирішити цю проблему.
Головне: поки нічого не змінилося
Одразу необхідно відокремити закон від законопроєкту.
Законопроєкт №16118 зареєстровано 1 жовтня 2026 року. Наразі його не прийнято і він не набрав чинності.
Отже, військовозобов’язаний поки не може прийти до ЦНАП, ТЦК або відкрити «Резерв+» і вимагати відстрочку саме на підставі нових положень законопроєкту.
Поки діють чинні норми законодавства.
Щоб нові правила почали застосовуватися, документ має пройти розгляд Верховною Радою, бути прийнятим, підписаним Президентом та офіційно набрати чинності.
Крім того, текст законопроєкту ще може змінюватися під час розгляду.
Тому заголовки на кшталт «тепер відстрочку дають через хворобу батьків» наразі не відповідають дійсності.
Правильніше говорити:
у Верховній Раді пропонують розширити підстави для відстрочки.
У чому проблема чинної системи
Сьогодні стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вже передбачає відстрочку для військовозобов’язаних, які постійно доглядають за хворими близькими родичами.
Зокрема, йдеться про догляд за:
дружиною або чоловіком;
дитиною;
своїм батьком або матір’ю;
у певних випадках батьками дружини або чоловіка.
Але ключова умова полягає в тому, що необхідність постійного догляду має бути офіційно підтверджена медичними документами.
Існують також окремі підстави, пов’язані з наявністю у батьків інвалідності I або II групи.
Окремі правила діють для родичів другого ступеня споріднення, які доглядають за людиною з інвалідністю I або II групи.
На практиці через це виникає багато ситуацій, коли людина справді тяжко хвора, але формально не потрапляє до необхідної категорії.
Наприклад, літньому батькові може бути 78 років. Після інсульту він погано пересувається, забуває приймати ліки, не може самостійно піти до магазину та приготувати їжу.
Але якщо відповідні медичні документи не оформлені або стан не відповідає чинним формальним підставам, самого факту хвороби недостатньо.
Саме цей розрив між реальним станом людини та формальними критеріями законопроєкт №16118 намагається зменшити.
Що пропонує законопроєкт №16118
Проєкт пропонує надати додаткову підставу для відстрочки військовозобов’язаним, які здійснюють постійний догляд за літнім родичем.
Йдеться насамперед про одного з батьків або члена сім’ї другого ступеня споріднення.
Ключовим має стати не сам діагноз, а сукупність умов.
Літня людина повинна:
мати хронічне захворювання, когнітивний розлад або інше стійке порушення функцій організму;
частково або повністю втратити здатність до самообслуговування та/або самостійного пересування;
реально потребувати постійного стороннього догляду.
Тобто умовного діагнозу «гіпертонія», «діабет» або «артроз» самого по собі недостатньо.
Питання буде в іншому:
чи може людина самостійно забезпечувати свої базові потреби?
Що означає «не здатний до самообслуговування»
Це один із найважливіших моментів.
У медицині необхідність постійного стороннього догляду оцінюється не лише за назвою захворювання.
Фахівці дивляться, наскільки людина здатна самостійно:
приймати їжу;
готувати собі їжу;
дотримуватися особистої гігієни;
одягатися;
пересуватися;
орієнтуватися у просторі;
приймати ліки;
контролювати свою поведінку;
безпечно залишатися без допомоги іншої людини.
Наприклад, дві людини можуть мати однаковий діагноз після інсульту.
Перша самостійно ходить, готує їжу, приймає ліки та практично не потребує допомоги.
Друга не може самостійно піднятися з ліжка, забуває вимкнути газ, не контролює приймання препаратів та потребує допомоги кілька разів на день.
Діагноз у них може бути схожим, а функціональний стан абсолютно різним.
Саме другий випадок відповідає самій логіці постійного стороннього догляду.
Інвалідність може перестати бути обов’язковою умовою
Саме тут міститься одна з головних потенційних змін.
Наразі для окремих підстав відстрочки велике значення має наявність у родича встановленої I або II групи інвалідності.
Законопроєкт пропонує враховувати й випадки, коли формальної інвалідності немає, але стан людини об’єктивно потребує постійної допомоги.
Це особливо актуально для літніх батьків.
Людина може мати кілька тяжких хронічних захворювань, серйозні обмеження пересування або виражені когнітивні порушення, але не мати оформленої інвалідності.
Якщо законопроєкт ухвалять у запропонованій логіці, сама відсутність групи інвалідності вже не повинна автоматично закривати питання про відстрочку.
Але це не означає, що достатньо буде принести пачку медичних довідок із діагнозами.
Самого діагнозу буде недостатньо
Це принциповий момент.
Припустимо:
у батька ішемічна хвороба серця, цукровий діабет і проблеми з хребтом.
Сам по собі цей перелік діагнозів ще не доводить, що він потребує постійного догляду.
Якщо людина здатна самостійно жити, пересуватися, купувати продукти та обслуговувати себе, підстав для застосування нової норми може не бути.
А якщо внаслідок захворювань вона частково або повністю втратила здатність до самообслуговування, ситуація стає іншою.
Саме цей стан має бути підтверджений медичним висновком.
Тобто передбачувана логіка виглядатиме приблизно так:
не діагноз = відстрочка
а:
хвороба + суттєве порушення функцій + неможливість самостійно себе обслуговувати + підтверджена необхідність постійного догляду = потенційна підстава для відстрочки.
Хто має підтвердити необхідність догляду
Потреба людини в постійному сторонньому догляді не визначається самим військовозобов’язаним, родичами або ТЦК «на око».
Для цього існують медичні процедури.
Залежно від ситуації відповідний висновок може оформлюватися:
лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я;
експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування людини.
Після реформи МСЕК саме експертні команди оцінюють функціональні обмеження людини.
Оцінюється не стільки назва захворювання, скільки його вплив на щоденне життя.
Які обмеження оцінюють лікарі
Під час визначення необхідності постійного стороннього догляду враховуються, зокрема:
здатність до самообслуговування;
здатність самостійно пересуватися;
здатність орієнтуватися;
здатність спілкуватися;
здатність контролювати власну поведінку.
Також значення мають частота та обсяг необхідної допомоги.
Одна справа, коли людині іноді потрібно допомогти донести важку сумку.
Зовсім інша, коли їй щодня потрібно допомагати піднятися, прийняти ліки, приготувати їжу та виконати базові гігієнічні процедури.
А якщо є інші родичі
Це друге найважливіше питання після медичного висновку.
Наявність хворого літнього родича сама по собі не означає, що саме конкретний військовозобов’язаний автоматично отримує право на відстрочку.
Законодавство вже зараз враховує наявність інших родичів, які зобов’язані та реально здатні здійснювати догляд.
У матеріалах щодо законопроєкту також фігурує умова відсутності інших близьких родичів, здатних забезпечити постійний догляд.
Простіше кажучи, держава дивитиметься не лише на питання:
«Чи потрібен батькові догляд?»
а й:
«Чому цей догляд повинен здійснювати саме цей син?»
Якщо є інший близький родич, який реально здатний постійно доглядати за людиною, це може мати значення під час вирішення питання про відстрочку.
При цьому ситуації можуть бути абсолютно різними.
Наприклад, інший родич:
сам має інвалідність;
тяжко хворіє;
сам потребує постійного догляду;
фактично не здатний виконувати обов’язки з догляду.
Такі обставини також необхідно підтверджувати документами.
Хто належить до другого ступеня споріднення
У чинних правилах до членів сім’ї другого ступеня споріднення належать, зокрема:
рідні брати та сестри;
баба та дід;
онуки.
Для цієї категорії чинне законодавство зараз значно сильніше прив’язане до інвалідності I або II групи людини, за якою здійснюється догляд.
Законопроєкт №16118 потенційно розширює підхід за рахунок фактичного стану здоров’я літнього родича.
Зміни стосуються не лише відстрочки
Дуже важлива частина законопроєкту стосується вже мобілізованих військовослужбовців.
Пропонується внести відповідні зміни й до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Тобто за дотримання встановлених умов необхідність постійного догляду за родичем може стати не лише підставою для відстрочки від мобілізації, а й підставою для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Для людей, які вже перебувають у війську, це принципова різниця.
Відстрочка застосовується до призову.
Звільнення стосується людини, яка вже проходить військову службу.
Що буде з інвалідністю батьків
Ще раз окремо, тому що тут дуже легко неправильно зрозуміти новини.
Законопроєкт не скасовує чинні підстави, пов’язані з інвалідністю батьків.
Йдеться про створення додаткової підстави.
Тобто сенс ініціативи не в тому, щоб сказати:
«інвалідність більше не має значення».
Сенс інший:
відсутність інвалідності не повинна автоматично позбавляти сім’ю можливості оформити відстрочку, якщо літній родич дійсно втратив здатність самостійно себе обслуговувати та потребує постійного догляду.
Приклад №1: просто діагноз
Батькові 68 років.
У нього гіпертонія та діабет.
Він самостійно пересувається, їздить до магазину, готує їжу, приймає ліки та повністю обслуговує себе.
За логікою законопроєкту наявність двох хронічних захворювань сама по собі не повинна давати синові право на відстрочку.
Приклад №2: людина реально потребує догляду
Матері 76 років.
Після інсульту вона пересувається лише зі сторонньою допомогою, не може самостійно готувати їжу, приймати ліки та дотримуватися гігієни.
Медична комісія офіційно підтверджує необхідність постійного стороннього догляду.
Якщо додаткові умови законопроєкту виконані та немає іншого родича, здатного забезпечити догляд, така ситуація вже відповідає самій ідеї нової норми.
Приклад №3: є інвалідність, але є інша людина для догляду
Батько має інвалідність і потребує постійної допомоги.
Але разом із ним проживає інший дорослий родич, який здатний здійснювати постійний догляд.
Тоді питання відстрочки для конкретного військовозобов’язаного може залежати від додаткових обставин і вимог закону.
Тобто формула «у батька інвалідність, отже син автоматично отримує відстрочку» і сьогодні працює далеко не в усіх ситуаціях.
Які документи потенційно матимуть значення
Точний остаточний перелік документів можна буде назвати лише після ухвалення закону та відповідних змін до підзаконних актів.
Однак виходячи з чинної системи, ключовими будуть:
документи, що підтверджують родинні зв’язки;
медичний висновок про потребу людини в постійному сторонньому догляді;
документи про фактичне здійснення догляду;
документи щодо наявності або відсутності інших родичів, здатних здійснювати догляд;
документи про стан таких родичів, якщо вони самі не здатні здійснювати догляд.
Наразі порядок підтвердження відстрочок детально регулюється постановою Кабінету Міністрів №560.
Якщо законопроєкт №16118 буде ухвалено, Кабміну, ймовірно, доведеться адаптувати й процедуру оформлення документів під нову підставу.
Чи потрібно зараз терміново отримувати довідки
Панікувати та завтра займати чергу до ТЦК лише через появу законопроєкту сенсу немає.
Закон поки не змінився.
Водночас сім’ям, де літній родич дійсно потребує постійного догляду, має сенс привести медичні документи до ладу незалежно від мобілізації.
Якщо людина справді втратила здатність до самообслуговування, це має бути коректно відображено у медичних документах.
Важливі не десятки старих діагнозів у медичній картці, а офіційно встановлена потреба в постійному сторонньому догляді.
Що важливо запам’ятати
Станом на 2 жовтня 2026 року:
Нові правила ще не діють.
Законопроєкт №16118 лише зареєстрований.
Він пропонує розширити підстави для відстрочки та звільнення зі служби.
У центрі нової норми знаходиться реальна необхідність літнього родича в постійному догляді.
Самого діагнозу недостатньо.
Інвалідність потенційно перестає бути обов’язковою саме для нової підстави, якщо необхідність догляду підтверджена медично.
Наявність інших родичів, здатних здійснювати догляд, також матиме значення.
Законопроєкт стосується як військовозобов’язаних, так і військовослужбовців, які вже проходять службу.
До ухвалення закону діють нинішні підстави статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Чому цей законопроєкт справді важливий
Сьогодні тисячі українських сімей живуть у ситуації, коли літній батько або мати формально можуть не мати необхідної групи інвалідності, але фактично вже не здатні жити без щоденної допомоги.
При цьому державна система тривалий час була побудована переважно навколо юридичного статусу людини, групи інвалідності та набору документів.
Законопроєкт №16118 пропонує зробити більший акцент на реальності.
Якщо людина справді не може самостійно їсти, пересуватися, приймати ліки або безпечно залишатися сама, питання має полягати не лише в тому, яка група інвалідності зазначена в її документах.
Але між реєстрацією законопроєкту та чинним законом величезна юридична відстань.
Тому зараз головний висновок максимально простий:
правила відстрочки ще не змінилися. Але якщо №16118 буде ухвалено, тяжкий стан літнього родича та офіційно підтверджена потреба в постійному догляді можуть стати самостійною підставою для відстрочки навіть без обов’язкової I або II групи інвалідності.
Коментарі
Коментарів поки немає.